Класифікацію ДЦП за К.А. Семеновою:

Спастична диплегія – легка форма, яка трапляється найчастіше. Під час спастичної диплегії руки вражаются значно менше, ніж ноги, іноді – мінімально. Тому дитина може частково навчитися себе обслуговувати. Ця форма відома під назвою хвороби Літтля. Інтелект у більшості хворих цієї групи збережений, вони можуть навчатися за загальноосвітньою програмою.

Часто спостерігається затримка психічного розвитку. У 70% простежуються мовні розлади у формі дизартрії. За статистикою, близько 30 – 35% дітей з цією формою ДЦП страждають на розумову відсталість у ступені слабко вираженої дебільності.

Геміпаретична форма ДЦП у 80 % випадків розвивається в дитини в ранній постнатальний період, в перші тижні, коли внаслідок травм, енцефаліту, менінгоенцифаліту ушкоджуються пірамідні шляхи, які формуються. При цьому уражається одна сторона тіла; ліва – при правосторонньому ушкодженні чи права – при лівосторонньому ушкодженні мозку, залежно від сторони ураження. У 25–35 % дітей з даною формою захворювання виявляється олігофренія, у 40–50 % – затримка психічного розвитку. Мовленнєві розлади спгостерігаються у 25–30 % дітей, як правило у формі псевдобульбарної дизартрії.

Гіперкінетична форма ДЦП розвивається внаслідок білірубінової енцефалопатії, що є наслідком гемолітичної хвороби новонароджених. У неврологічному статусі у цих дітей спостерігаються гіперкинези, м’язова ригідність шиї, тулуба, ніг. Незважаючи на тяжкий дефект, обмежену можливість самообслуговування, рівень інтелектуального розвитку при цій формі вищий, ніж у попередніх. У незначної кількості дітей спостерігається порушення слуху.

Подвійна геміплегія (тетрапарез) – найважча форма ДЦП, при якій вражаються як нижні, так і верхні кінцівки. Розвиток рухових функцій при цьому утруднено. Крім тяжких рухових уражень, при цій формі ДЦП, як правило, має місце олігофренія, частіще в ступені імбецильності або тяжкої дебільності. У них може повністю бути відсутнє мовлення.

До 2–3 років, якщо немає глибоких порушень психіки, дитину слід активно лікувати, так як не виключена можливість трансформації цієї форми в спастичну диплегію. Діагноз ДЦП, подвійна геміплегія, який поставили дитині старшої за 3 роки, вказує на інвалідність І групи.

Антонічно-ататична форма трапляється значно рідко, характеризується зниженням м’язового тонусу, порушенням координації рухів, рівноваги. У 60–75 % дітей спостерігається зниження інтелекту (тяжка дебільність або імбецильність) і розлади мовлення в формі мозочкової або псевдобульбарної дизартрії.